Україна не зобов’язана оголошувати війну Росії, оскільки міжнародне право визнає агресію однієї держави проти територіальної цілісності іншої війною за фактом, без додаткових резолюцій та законодавчих актів.
Про це в інтерв’ю Бі-бі-сі заявив міністр юстиції Денис Малюська.
У контексті міжнародного права держава, яка оголошує війну, є агресором.
“Не лише щодо термінів повноважень, є і багато іншого, що в Конституції стосується воєнного часу – воно сформульовано неідеально, м’яко кажучи. Що, безумовно, дає підстави для різних “теорій змови”. Один з прикладів – це десь хтось комунікує в соціальних мережах, можливо, і те, що розганяється Росією – що, типу, Україна не оголосила стан війни. Типу, якщо ми на третьому році війни оголосимо війну, це щось одразу врегулює чи якось зможе пояснити суспільство. Типу, якби ми оголосили стан війни в лютому чи в березні – це теж ніби щось змінило б”, – сказав він.
Міністр також пояснив, що юристи, які спеціалізуються на міжнародному гуманітарному праві, абсолютно спокійні і все розуміють, що це нічого не змінює.
“Оголошуй не оголошуй – у нас триває війна, і всі норми права, які стосуються війни, вони застосовані до України і до війни, яку ми ведемо. Оголошення чи не оголошення не має жодного юридичного сенсу. Ба більше, окремі юристи взагалі ставлять під сумнів правильність того, щоб хтось оголошував стан війни. Тому що якщо на когось нападаєш і оголошуєш війну – це злочин агресії. Якщо ти захищаєшся – тобі не треба нічого оголошувати. Ти захищаєшся – само собою є війна і відповідні норми на тебе поширюються”, – додав він.
Факт агресії визначає резолюція ГА ООН № 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1974 року.
Стаття 1
Агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим чином, несумісним із Статутом Організації Об’єднаних Націй, як це встановлено у цьому визначенні.
Стаття 2
Застосування збройної сили державою першою на порушення Статуту є prima facie свідченням акту агресії, хоча Рада Безпеки може відповідно до Статуту зробити висновок, що ухвала про те, що акт агресії був скоєний, не буде виправданою у світлі інших відповідних обставин, включаючи той факт, що відповідні акти або їх наслідки не мають досить серйозного характеру.
Стаття 3
Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з урахуванням та відповідно до положень статті 2, кваліфікуватиметься як акт агресії:
а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини;
b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
e) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, з порушенням умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території щодо припинення дії угоди;
f) дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави;
g) засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил чи найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або його значну участь у них.
Стаття 5
1. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть бути виправданням агресії.
2. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Агресія спричиняє міжнародну відповідальність.
3. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані внаслідок агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
