Передача Криму до складу України

Після Другої світової війни економіка Криму зазнала страшних збитків. Майже все на півострові було перетворено на руїни. Але найбільшими були людські втрати: населення Криму скоротилося майже наполовину і склало 780 000. У результаті “мудрої” національної політики товариша Сталіна та звинувачень у зраді з Криму депортували корінне населення – татар, а також греків, болгар, вірмен, а раніше, 1941 року, були депортовані. Внаслідок чого кількість громадян скоротилася ще майже на 230 000. Після цього півострів спорожнів, народне господарство занепадало. Глибоку кризу переживала і соціальна галузь області. Сьогодні складно повірити в те, що в Криму наприкінці 1953 року було лише 3 хлібні магазини, 18 магазинів м’ясопродуктів, 8 молочних магазинів, 2 магазини тканин, 9 магазинів взуття, 5 магазинів будматеріалів. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі” (ЦДАГО: Ф-1-ОП 52. Спр. 490. Ар.9.) “Пройшло десять років після закінчення війни”, – говорив з трибуни Кримської обласної партконференції 1954 року секретар Феодосійського міськкому партії Моїсеєв, створено мінімальні побутові умови? У місті немає води, достатньої кількості електроенергії, лазнево-прального комбінату… Під час війни було зруйновано до 40% житлофонду, а відбудовано силами міськвиконкому лише один будинок на 8 квартир… Багато хто з цих питань неодноразово ставився перед вищими організаціями — Радою Міністрів РРФР і міністерствами.» (5). 4990. — Арк. 125). Робочих рук катастрофічно не вистачало. не вистачає продовольства, є проблеми з житлом. “Нові” кримчани переважно приїхали з Росії, з Волги, з північних російських областей. З натовпу лунали скарги: “картопля тут не росте”, “капуста в’яне” та “клопи заїли”. “Чого ж ви їхали?” – питав Хрущов, і натовп видихав: “Обдурили”. Хрущов одразу ж наполіг на поїздці до Києва. І вже ввечері на прийомі в Маріїнському палаці він ще й ще повертався до кримських проблем та отриманих там неприємних вражень. Умовляв українців допомогти відродженню кримських земель: “Там жителі півдня потрібні, хто любить сади, кукурудзу, а не картоплю”, — переконував він. Включення Кримської області до складу Української РСР сприяло швидкому та енергійному економічному розвитку півострова. Перший крок з надання підтримки економіки Криму було зроблено вже 7 квітня 1954 р., коли за дорученням ЦК КПУ спеціальна комісія у складі М.Підгірного, М.Гречухи, І.Сеніна та Д.Полянського підготувала проект постанови Ради Міністрів СРСР “Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства Кримської області”. Внаслідок доопрацювання та вдосконалення цього документа 26 липня 1954 р. було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР “Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області Української РСР”, яка стала основою роботи з піднесення економіки Криму. У доповідній записці Кримського обкому партії у ЦК КПУ про розвиток народного господарства області 27 липня 1957 р. вказувалося, що капітальні вкладення народне господарство за ” останні три з половиною року збільшилися проти відповідного періоду попередніх років на 227 млн. крб. і становив понад 3 млрд. крб. карбованців”. Наприкінці 1958 року капітальні вкладення колгоспах зросли до 39 536 тис. карбованців. У радгоспах та колгоспах у 1956 р. проти 1953 р. зросло виробництво молока на 69%, м’яса – на 42%, овочів – на 62%, фруктів та винограду – на 32%. У 1956 р. проти 1953г. поголів’я великої рогатої худоби за всіма категоріями господарств збільшилося на 20%, у тому числі корів на 29%, поголів’я свиней зросло на 56%. Важко підрахувати кошти та ресурси, витрачені Україною на будівництво гідромеліоративної системи Криму. Сучасний меліоративний комплекс Криму було сформовано у період інтенсивного розвитку меліорації (1963-1990 рр.) та дозволяв забезпечити зрошення понад 400 тис. га, або 22% сільськогосподарських угідь Криму, внаслідок чого отримуватимуть понад 50% сільськогосподарської продукції. Перебуваючи до 1954 р. у складі РРФСР, депресивна Кримська область не змогла вийти зі стану стагнації та занепаду економіки. Це стосується як аграрного сектору, так і промисловості загалом. Наступного періоду “подарований” Крим довелося напружено, багатовитратно, але ефективно відновлювати за рахунок ресурсів України та її народу. Найголовніше, що до Криму прийшла вода з Дніпра та приїхали працьовиті українці, які вміли вирощувати кукурудзу, виноград, південні плодові культури, вміли будувати, облаштовувати побут, створювати інфраструктуру, робити дороги. За десять років Крим було не впізнати. Говорити, що Крим нібито “сп’яну подарував Україні Хрущов” можуть лише балбеси, які не знають історію. Передача Криму українцям було ретельно продуманим, обґрунтованим та витратним заходом керівництва СРСР, у якому брали участь сотні тисяч людей. Яке, в результаті, виявилося вірним і призвело до успіху.

Натомість Криму від України до Російської Федерації тоді ж (протокол Президії ЦК КПРС №49 від 25 січня 1954 р.) передали Таганрог та прикордонні до нього землі, територією рівні площі півострова у Чорному морі.