Друга Світова Війна почалась 1 вересня 1939 року з нападу гітлерівської Німеччини на Польщу. Згідно з таємною частиною пакту молотова-Ріббентропа, СРСР мав також напасти на Польщу з своєї сторони. Але те що Франція і Великобританія оголосили у віднопідь на напад війну Німеччині змусило Сталіна вагатись. Тому Гітлер став вимагати від Сталіна виконання своєї частини договору, а інакше- забрати собі Польщу всю. Тоді Сталін змушений був вступити в війну.
17 вересня 1939 року Червона армія СРСР вступила у Другу Світові війну на боці гітлерівської Німеччини. І хоча у Польщі ще були сили триматись, чекати допомоги від Франції та Великобританії, удар в спину від СРСР зломив опір армії Польщі.
22 вересня 1939 року війська Вермахту та Червоної армії СРСР провели спільний парад – урочисте проходження військ Вермахту, присвячене поділу Польщі між Німеччиною та СРСР, передачі території під контроль армії СРСР згідно того ж пакту Молотова-Ріббентропа.
В лютому 2024 року в своєму інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону Пунін переклав провину за напад Німеччини на жертву агресії- Польщу, що може бути розцінено, як виправдання злочинів нацистів та пропаганду фашизму (кримінальні злочини).
За словами російського президента, поляки нібито змусили Гітлера почати Другу світову війну з Польщі через відмову Варшави віддати Німеччині місто Данциг (нині Гданськ).
«Чому почалася війна 1 вересня 1939 року саме з Польщі? Вона виявилася незговірливою. Гітлеру нічого не залишалося при реалізації його планів — почати саме з Польщі», — сказав Путін.
До червня 1941 року СРСР був союзником Німеччини, надавав їй підтримку і допомогу в завоюванні Західної Європи, при цьому радянські війська продовжували агресію по відношенню до Фінляндії та країн Балтії, за що СРСР був визнаний Лігою Націй агресором та виключений з складу організації.
Президент РФ В. Путін використовує ті ж самі слова, що й А. Гітлер, виправдовуючи свою агресію:
Понад 6 млн. українців воювали у Червоній Армії під час 1941-1945 років. Близько 120 тисяч українців зустріло нацистів у вересні 1939 р. у складі польської армії. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі.
На фронтах від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці боролися у складі збройних сил США (80 тис.), Британської Імперії (45 тис.), Франції (6 тис.) та інших держав. Переважно це були представники української діаспори цих країн.
Протягом 1942–1950-х рр. в Україні воювала Українська Повстанська Армія, через лави якої пройшло близько 100 тис. людей.
ВТРАТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні людські втрати України від війни, включно із убитими, померлими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими, тими, хто відійшов разом із німцями, оцінюються у 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії.
У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науково-дослідних інститутів, 19 тис. бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів. Десять мільйонів чоловік залишилися без даху над головою. Проте найстрашнішими були людські втрати, які, за підрахунками дослідників, в Україні становили 8-10 млн. чоловік (військові — 3-4 млн., цивільні – понад 5 млн).
Жертви голокосту:
- 29-30 вересня 1941 року – 33,771 євреїв були розстріляні у Бабиному Яру;
- до 1,5 млн. євреїв загинули загалом в окупованій Україні;
- більше 2 млн. вивезені на примусові роботи до Третього Рейху;
Жертви радянських репресій після вигнання нацистів:
- близько 500 тис. репресовано на Західній Україні;
- у травні-червні 1944 року – депортовано 230 тис. кримських татар, болгар, вірмен і греків.
Таким чином, загальні демографічні втрати України, які включають убитих у боях, померлих у концтаборах, депортованих, евакуйованих та емігрантів, становили не менше 14 млн. чоловік.
З 9 284 199 нагород, одержаних до 1 листопада 1947 р. представниками 133 народів та національностей СРСР, на українців припадало 1 710 766 орденів та медалей. Звання Героя Радянського Союзу отримали 2 069 уродженців України.
