Мінський договір: хто його порушив?

Росіяни завжди звинувачують у своїх злочинах супротивника, перекладаючи свою провину на ворога. Це та сама проекція поведінки, озвучена Путіним: “Хто погано обзивається- той сам так називається”.

У причинах війни між РФ та Україною росіяни традиційно звинувачують Україну. Крім різних безглуздих фейків, які нібито «виправдовують» агресію РФ, росіяни наводять «доказ» нібито мирний Мінський договір, його виконання було «запорукою миру», але Україна на їх переконання його порушила, і більше того, нібито ніколи і не збиралася його виконувати, а лише тягла час, обманювала і готувалась до нападу на ОРДЛО, і навіть ядерну РФ…

---

Як один із аргументів російська пропаганда посилається на слова однієї зі сторін переговорів, тодішнього канцлера Німеччини, Ангели Меркель-нібито вона підтвердила, що переговорна група обманювала російську сторону, Мінський договір Україна виконувати не збиралася, а перемир’я використовувалося для озброєння України та підготовки ЗСУ.

Це брехня, маніпуляція. Нічого такого Меркель не говорила. Ось її слова в інтев’ю:

“Мінські угоди 2014 року були спробою дати час Україні. Вона також використала цей час, щоб стати сильнішою, як ви можете бачити сьогодні. Україна 2014/15 – це не Україна сьогодні”, – заявила Меркель, навівши як приклад бої за Дебальцеве у Донецькій області у 2015 році.

“І я дуже сумніваюся, що тоді країни НАТО могли зробити стільки, скільки зараз роблять для допомоги Україні”, – додала Меркель.

Мінські угоди, укладені між Росією та Україною у 2014 році, були “заморозкою” конфлікту, а не його вирішенням, і дали Україні “дорогоцінний час”, щоб стати сильнішою. Таку думку висловила колишній канцлер Німеччини в інтерв’ю газеті Die Zeit, опублікованому 7 грудня.

Франсуа Олланд наприкінці грудня погодився з оцінкою Меркель. “Мінські угоди на якийсь час зупинили наступ росіян”, – заявив він. З того часу Україна “зміцнила свою військову позицію”, а її війська стали краще навченими та оснащеними порівняно з 2014 роком. “Заслуга Мінських домовленостей у тому, що українська армія отримала таку можливість”, – наголосив Олланд.

Президент Росії Володимир Путін під час переговорів у Мінську 11 та 12 лютого 2015 року з Ангелою Меркель, Франсуа Олландом та Петром Порошенком погрожував українському президенту розчавити українське військо.

Про це екс-президент Франції Франсуа Олланд написав у своїх мемуарах.

“Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервований, що став загрожувати остаточно роздавити військо свого візаві. Це показало, що російські війська на Сході України є. Путін схаменувся і взяв себе в руки”,

цитує видання мемуари французького президента.

Зі слів Олланда, Порошенко захищав суверенітет України, коли Путін вимагав автономію для частин східних українських регіонів.

“Порошенко невідступно захищав суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягнути припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки жорстким, що заперечував свій прямий зв’язок із ватажками сепаратистів, говорив, що не може за них вирішувати, вимагав, щоб із ними”.

– пише Олланд.

За його словами, переговори просувались дуже повільно з великою кількістю заперечень. Потім Путін заявив, що йому треба проконсультуватися з ватажками сепаратистів.

“Путін виходить зателефонувати. За кілька хвилин він повертається і повідомляє, що сепаратисти – ті самі, про які він говорив зранку, мовляв, їх не знає, – погоджуються”, – зазначив Олланд.

Кремль спростував описану в мемуарах екс-президента Франції Франсуа Олланда загрозу Володимира Путіна на адресу України під час переговорів у так званому “нормандському форматі”. Російська сторона намагається дотримуватися “правил пристойності в цій сфері”, заявив 2 вересня, прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков.

Екс-помічник президента Росії Владислав Сурков заявив, що при розробці Мінських угод він не розраховував на їх виконання. Про це він повідомив в інтерв’ю науковому керівнику Центру політичної кон’юнктури Олексію Чеснакову. Інтерв’ю пана Суркова складається з чотирьох питань, на які він відповідає однозначно — “так” і “ні”.

Працюючи над Мінськими угодами, Ви виходили з того, що вони мають бути виконані? – НІ.

То що насправді сталося? Кожна сторона інтерпретує слова та події по-своєму.

Але під час «мирних переговорів» лідерам країн Заходу, які виступали посередниками у переговорах, було очевидно, що в Донбасі немає жодної «громадянської війни», що там проти ЗСУ воюють регулярні війська РФ і Путін налаштований на захоплення всієї України, або як мінімум більшої її частини.

Тому намагалися «замирити» Путіна, як колись Захід теж робив із Гітлером, віддавши йому Чехословаччину. Йшли на укладення договору, сподіваючись, що конфлікт вдасться вирішити мирним шляхом, але розуміли наміри Путіна і готували Україну до гіршого…

На момент укладання “Мінського договору” війна РФ проти України вже тривала з лютого 2014 року, а не розпочалася 24.02. 2022р., як намагаються подавати російські пропагандисти.

А що ж із виконанням умов договору? Україна виконала ВСІ свої зобов’язання:

• Відведення важких озброєнь від лінії розмежування;
• режим припинення вогню;
• Закон про амністію для учасників НВФ;
• Закон про місцеві вибори до ОРДЛО;
• Закон про «Особливий статус» – Верховна Рада України ухвалила закон про «Децентралізацію», внесла зміни до Конституції України, надавши права самоврядування всім областям України, а не виключно для ОРДЛО.

Закони про амністію та вибори набирали чинності після виконання РФ своєї частини зобов’язань: роззброєння НВФ, виведення «іноземних» військ (РФ) з території ОРДЛО, передачі кордону під контроль «спільних сил» «Народної міліції» та ЗСУ. Вибори в ОРДЛО мали пройти за українськими законами, під наглядом міжнародних незалежних експертів та спостерігачів, з дотриманням прав та безпеки всіх кандидатів та виборців.

Але кремль мав іншу мету і бачення «виборів»: у кремлі планували призначити своїх маріонеток «владою Л/ДНР» і делегувати їх «представників» до парламенту України. Тим самим повісивши на бюджет України величезні фінансові зобов’язання щодо неконтрольованого ОРДЛО, бездонну прірву в яку йшли б величезні кошти з бюджету України, а кремлівські маріонетки у Верховній Раді України проводили б проросійську політику і не дозволяли Україні розвиватися в Західному напрямі.

Бажання РФ “повернути” ОРДЛО до складу України було мотивовано лише цілями встановити в ОРДЛО свою маріонеткову владу, яка б впливала на внутрішню та зовнішню політику України, щоб підконтрольні кремлю сепаратисти “на законних підставах” дестабілізували обстановку в Україні, і просували проросійські закони, пропапнду, політичну повістку, продовжували пропаганду федералізації всієї України, щоб згодом РФ могла частинами поглинути всю Україну. Розчленовану Україну кремлю було б легше поглинути – включити до складу нової імперії.

Коли в кремлі зрозуміли, що інфінтрація, “впхнути” терористичний анклав до складу України, їм не вдасться- РФ вийшла з Мінського договору, грубо його порушивши, визнала “республіки”, включила їх до свого складу.

РФ відмовилася від виконання своєї частини зобов’язань, заявивши, що не є стороною договору, тому й виконувати нічого не зобов’язана… Кремль постійно наполягав, що уряд України зобов’язаний визнати «владу Л/ДНР» (терористів, маріонеток кремля) та вести «переговори» з ними. Але уряд України відмовлявся визнавати терористів законною владою.

Підписантами Мінського договору є три сторони:

• дві сторони конфлікту – Україна (екс-президент України Леонід Кучма, уповноважений урядом України) та РФ (Надзвичайний та Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов);
• посередник у переговорах, спостерігач за виконанням домовленостей – Міжнародна місія ОБСЄ (швейцарський дипломат Хайді Тальявіні).

Саме спостерігачі ОБСЄ постійно фіксували порушення перемир’я та невиконання своєї частини договору РФ, за що проти РФ постійно запроваджувалися та продовжувалися економічні санкції країн Заходу.

Коли в кремлі усвідомили, що реалізувати свої плани через втілення терористичних “Л/ДНР” до складу України і повзуча окупація не вдасться, перейшли до альтернативного плану захоплення України – інсценували кілька провокацій на своєму кордоні, використовували це як виправдання для свого повномасштабного вторгнення – класичного способу ведення війни, 24.02.2022 р.

Україна ні на кого не нападала, чужого не забирала, а захищається від агресії РФ – у десятки разів більше і сильнішої ядерної держави, яка розв’язала імперіалістичну, колоніальну війну. В РФ вже навіть не приховують, що однією Україною не обмежаться. В уряді РФ все частіше звучать заяви про “незаконність розпаду СРСР” і плани його відновлення, відповідно – під загрозою вторгнення армії РФ, після можливої ​​поразки України – всі колишні “республіки” СРСР і не тільки…