Державний секретар Джеймс Бейкер зобов’язався, що НАТО не розширюватиметься «ні на дюйм на схід Суверенне право кожної країни – самостійно обирати союзи для своєї безпеки.
Один з основоположних принципів НАТО- “політика відкритих дверей”: люба країна, що відповідає принципам і вимогам НАТО, має право претендувати на добровільний вступ членом в НАТО. Нікого силоміць в оборонний блок вступати не примушують, силою не затягують, навпаки: щоб стати членом НАТО необхідно пройти підготовчі етапи, відповідати вимогам і взаємна згода всих діючих членів НАТО.
Фраза державного секретаря США Джеймса Бейкера про нерозширення НАТО «ні на дюйм на схід» (not one inch eastward) дійсно звучала під час переговорів у лютому 1990 року. Проте контекст і правовий статус цих слів часто стають предметом маніпуляцій.
Ось ключові факти про цю заяву:
- Контекст — об’єднання Німеччини: Бейкер використав цю формулу 9 лютого 1990 року під час зустрічі з Михайлом Горбачовим. Обговорення стосувалося виключно території Східної Німеччини (НДР) після її об’єднання з ФРН. У той час Варшавський договір ще існував, і про вступ країн Східної Європи до НАТО взагалі не йшлося.
- Усна пропозиція, а не угода: Це була гіпотетична пропозиція в межах дискусії («Що, якби…»), а не офіційне зобов’язання США чи Альянсу. Жодного юридично зобов’язуючого документа, де б фігурувала ця фраза, ніколи не було підписано.
- Позиція Горбачова: Сам Михайло Горбачов пізніше підтверджував у інтерв’ю, що під час переговорів 1990 року питання розширення НАТО на інші країни Східної Європи не обговорювалося, оскільки СРСР ще сподівався на збереження власного блоку.
- Офіційний договір «Два плюс чотири»: Остаточні умови об’єднання Німеччини були закріплені в Договорі про остаточне врегулювання щодо Німеччини (вересень 1990 року). У ньому зафіксовано спеціальний статус лише для території колишньої НДР: там не можуть розміщуватися іноземні війська НАТО, але сама територія стає частиною Альянсу. Про жодні обмеження щодо інших країн у договорі не згадується.
Таким чином, слова Бейкера були частиною дипломатичного торгу щодо статусу НДР, а не глобальною обіцянкою щодо всієї Східної Європи.
Цієї умови НАТО дотримується до сих пір.
Основоположний акт НАТО–Росія (1997) не містив заборон на вступ нових членів.
2002 рік, Путін на пресконференції за підсумками саміту Росія-НАТО, заявив що РФ не має нічого проти вступу України в НАТО – це її суверенне право…
Росія не має нічого проти вступу України до НАТО, Володимир Путін виголосив 28 травня 2002 року під час пресконференції за підсумками саміту Росія – НАТО в Римі.
В.В. Путін заявив наступне:
- «Україна — суверенна держава, і сама може вибирати шлях для забезпечення власної безпеки».
- Він зазначив, що «не бачить нічого суперечливого чи ворожого» у планах України щодо зближення з Альянсом.
- Путін підкреслив, що це справа виключно України та НАТО.
Вже в 2008 році Путін змінив свою позицію: на саміті НАТО в Бухаресті він погрожував, що вступ України до НАТО стане «прямою загрозою» і ставив під сумнів державність України.
