29 серпня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав закон, що визначає засади державної політики національної пам’яті.
Серед іншого, цей закон встановлює офіційну дату початку російсько-української війни – 19 лютого 2014 року, і дає визначення терміну “Рашизм”, як політичного режиму встановленого в РФ.
Агресія (війна) РФ проти України розпочалася у лютому 2014 року із захоплення та анексії Криму, після чого перекинулася на Донбас.
Швидка і легка анексія Криму, фактично без чинення опору ЗСУ, переконала кремлівське керівництво в тому, що за подібним сценарієм можна захопити всю Україну, і вже навесні 2014 року “зелені чоловічки Путіна” стали з’являтися в Одесі, Луганську, Донецьку, Херсоні, Запоріжжі, Дніпрі, Миколаєві – по всьому Південному Сходу України, який у РФ прийнято читати “споконвічно російськими землями”.
У відповідь на всі ноти протестів та звинувачення в агресії проти України, у кремлі відповідали, що це все брехня та наклеп, безпідставні звинувачення… Особисто Путін у 2014 році заявляв, що російських військ у Криму немає, це нібито місцева самооборона, а форму можна купити у будь-якому воєнторгу.
Вже в документальному фільмі “Крим. Шлях додому”, що вийшов у 2015 році до роковин анексії Криму, Путін визнав, що “зелені чоловічки” були російські солдати, і нібито в РФ цього ніколи не приховували…
13 квітня 2014 року російські найманці-терористи під командуванням офіцерів російських спецслужб, одним з яких був полковник ФСБ Ігор Гіркін (позивний Стрєлков), захопили владу в м. Слов’янськ Донецької області України, після чого наступного дня, 14 квітня, в.о. президента України О. Турчинов ввів у дію рішення РНБО України щодо проведення Антитерористичної операції. У перші місяці сили АТО України звільнили від терористів Слов’янськ, Маріуполь, Бахмут, Краматорськ і рухалися до Луганська та Донецька. Всупереч кремлівській пропаганді, на звільнених територіях не було репресій, геноциду.., у звільнених містах відновився закон, порядок та мир, наскільки це було можливо поблизу зони бойових дій.
Коли сили АТО наблизилися до Донецька, у кремлі сформувалось розуміння, що їхня авантюра на межі провалу, найманці-терористи з поставленим завданням не впоралися, а місцеве населення, всупереч розрахункам кремля, воювати проти українських військ бажання не мало (в “ополчення т.зв. ЛДНР пішли лише незначна кількість маргіналів). Тому, щоб врятувати ситуацію від повної поразки, в кремлі вирішили ввести регулярні війська без знаків відмінностей…
8 років з 2014 по 24 лютого 2022, уряд РФ вдавав дурня, граючи в гру “це не ми, нас там немає …, а ви доведіть …, а це не докази”. У плани кремля входила повзуча окупація всієї України-розчленування її на “народні республіки”, і поглинання частинами, або “повернення до складу України” Л/ДНР на правах “особливого статусу”, суть якого полягала в контрольованому кремлем уряді т.зв. ЛДНР, його легалізації в уряді України та через маріонетковий проросійський уряд Донбасу – вплив на внутрішню та зовнішню політику України, повернення України у вісь впливу кремля.
Коли за 8 років ці плани реалізувати не вдалося – кремль перейшов до класичного способу ведення війни – повномасштабного вторгнення 24.02.2022р., або т.зв. “СВО” (поняття, термін, якого немає у російському законодавстві).
При цьому всі 8 років кремлівська пропаганда завзято і лицемірно твердила: “Це не ми! Нас там немає, це громадянська війна… шахтарі-трактористи Бомбасу!” А росіяни, вторячи кремлівській пропаганді, з піною біля рота кричали: “Докажіть! Покажіть документи..!”
Цитати з Резолюції ГА ОБСЄ, Мінськ 5-9 липня 2017р.
Сторінка 7, пункт 41:
засуджує численні серйозні випадки тиску, переслідування та залякування спостерігачів зі складу СММ поряд з випадками умисного знищення майна ОБСЄ в окремих районах Донецької та Луганської областей, що знаходяться під контролем російських гібридних сил, і настійно закликає Російську Федерацію до прийняття практичних заходів забезпечення належних умов безпеки для СММ з метою запобігання подальшій ескалації становища;
Сторінка 41, пункт 28:
закликає Росію забезпечити виведення своїх збройних формувань, військової техніки та найманців з території окремих районів Донецької та Луганської областей України під наглядом ОБСЄ, а також роззброєння всіх незаконних збройних формувань;
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 «Агресія проти України» – резолюція одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, ухвалена 2 березня 2022 року. Співавторами виступили 96 країн. Документ засуджує вторгнення Росії в Україну та вимагає повного виведення російських військ та скасування рішення про визнання самопроголошених Донецької та Луганської народних республік. Резолюція була прийнята при 141 голосі за, 5 проти (РФ, Білорусь, КНДР, Сирія та Еритрея) та 35 тих хто утримався.
Резолюція «Агресія проти України» вимагає, щоб «Російська Федерація негайно, повністю і беззастережно вивела всі свої збройні сили з території України в її міжнародно визнаних кордонах»; «негайно припинила застосування сили проти України та утримувалася від будь-якої подальшої протиправної загрози силою або її застосування проти будь-якої держави-члена ООН»; а також «негайно та беззастережно скасувала своє рішення щодо статусу окремих районів Донецької та Луганської областей України».
Генеральна Асамблея ООН «найрішучішим чином» засудила «агресію, вчинену Російською Федерацією проти України на порушення статті 2 Статуту ООН», йдеться у прийнятій резолюції. Її співавтори закликали Росію дотримуватися принципів Статуту ООН та висловили жаль з приводу «участі Білорусі у цьому незаконному застосуванні сили проти України», закликавши Мінськ дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань.
Спецсесія проводилася на підставі голосування, яке відбулося у Раді Безпеки, та прийнятої у 1950 році резолюції «Єдність в ім’я миру». Ця процедура дозволяє обходити вето будь-якого з постійних членів Ради безпеки, в даному випадку – Росії, яка раніше блокувала в Раді Безпеки резолюцію, яка засуджувала її дії на території України.
Резолюція ГА ООН №3314 дає визначення “Агресія” – юридичному терміну, який деталізує поняття “Війна“, його сучасне розуміння.
