Перш ніж почати, поставлю питання, адресоване читачам цієї статті, які підтримують путінську «СВО», і просто до громадян РФ:
Що таке “Спеціальна військова операція”? Приведіть визначення цього терміну, й у яких законах РФ, статтях Конституції воно зазначено, критерії його? Якщо в законах РФ такого визначення немає-то що тоді це таке?
24.02.2022 року В.В. Путін (російський диктатор, який узурпував владу) оголосив про «проведення СВО» на території України, і ЗС РФ відразу ж розпочали вторгнення…
Проголошення «СВО» передували вимоги, ультиматуми кремля до України та країн Заходу, НАТО, за невиконання яких Путін загрожував «серйозними наслідками». Оголошуючи «СВО» Путін також звертався до лідерів країн Заходу з вимогою «невтручання у справи РФ в Україні», малював «червоні лінії»…
Збройну агресію РФ проти України розпочала за 8 років до цього – 20.02.2014 анексувавши Крим, який за низкою міжнародних договорів і законів, а головне – за мирним договором про поділ СРСР у 1991 році, належав Україні.
Фотограф Степан Радзівіл
РФ у 2014 році не розпочала «класичне вторгнення, війну», тому що це було б «непорядно, неприйнятно» для світової спільноти з цілого ряду причин, тим більше відкрита агресія- це визнання країни агресором, з усіма наслідками, що випливають. Тому кремль розпочав гібридну війну іррегулярними частинами – окремими військовими підрозділами без знаків відмінностей та різними найманцями-терористами. Це “гібридна війна”, доктрина якої була докладно описана генералом В. Герасимовим, начальником ГШ МО РФ.
Захоплення Криму пройшло «успішно» для кремля, але Путін не збирався їм обмежуватися- йому потрібна була вся Україна, яка за задумом диктатора, мала стати «першим щаблем» відновлення імперії СРСР 2.0, в якій він став би імператором і увійшов до Світової історію, як «збирач російських земель». Тому наступним етапом було створення квазіреспублік на території України, які поступово перейшли б до складу РФ. Так гібридна війна (повзуча окупація) перекинулася в український Донбас, були спроби захоплення влади в Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові…
Створити нові терористичні анклави – псевдо республіки «Л/ДНР», «Новоросію» з підконтрольною, призначеною кремлем «владою» (нібито місцевою, обраною на псевдо-референдумах) вдалося лише на території Донецької та Луганської областей. На інших територіях захоплення влади провалилися.
Кремль змінив тактику: замість силового захоплення влада вирішила «по-мирному» повернути захоплені регіони до складу України, тим самим «інтегрувати» в тіло України терористичні анклави, які мали б постійно розхитувати обстановку в Україні, а також впровадити в уряд України своїх агентів впливу, які мали просувати вигідну РФ політику та закони. Приймати назад ОРДЛО (Донбас) до складу України на умовах кремля (Мінські угоди), уряд України відмовився (хоча за Мінським договором Україна виконала всі свої зобов’язання– було прийнято низку законів, які набирали чинності, одразу після виконання кремлем своєї частини договору, яку Москва відмовилася виконувати, аргументувавши: «нас там немає, це не ми, ми не сторона конфлікту, тому нічого виконувати не зобов’язані»), тому в кремлі ухвалили рішення, що «повзуча окупація» за 8 років позитивних, очікуваних результатів не дала – вирішили більше не прикидатись і перейшли до класичного, повномасштабного вторгнення в Україну 24.02.2022
Плани щодо вторгнення в Україну виношувалися кремлем давно, ще з 1992 року, коли незалежна Україна відмовилася підписати новий «союзний договір» із СНД – реінкарнації СРСР. І підготовка до вторгнення велася як поза (збройна агресія), так зсередини-політичними методами, агентами кремля в уряді та громадських організаціях України. У лютому 2022 року кремль був переконаний, що ЗС РФ в Україні мирне населення «зустрічатиме з квітами та сльозами радості на очах», а ЗСУ не зможуть чинити серйозного опору і будуть швидко приборкані, змушені будуть тікати, або здаватися в полон, переходити на бік армії РФ…
Основною частиною плану «Стрибок Мангуста» була висадка десанту ЗС РФ у Гостомелі, на аеродромі ім Антонова, поблизу Києва. Десант на 200 (цифра приблизна) вертольотах мав діяти за «Чехословацьким» сценарієм: захопити аеродром і утримувати його для «повітряного мосту» – прибуття основних сил ЗС РФ із Білорусі та РФ. Паралельно з десантом у Гостомелі, ЗС РФ розпочали вторгнення відразу з кількох напрямків: з Донбасу, Криму, Білорусії (Чернігівська, Сумська області). Колони техніки армії РФ зустріли несподівано для себе мужній і рішучий, відчайдушний опір Сил оборони України та місцевого населення… Розрахунки на «гостинний прийом» та швидкий розгром ЗСУ не вдався, що виявилося «неприємним сюрпризом» для кремля… Проте ці колони за три дні дійшли до Києва і стали під ним… Завданням цих колон було забезпечення прикриття, резерви для «гостомельського десанту», основне завдання відводилось саме йому… Російські десантники не змогли виконати поставлене завдання – аеродром взяти під контроль не вдалося, а ЗСУ завдали по ньому артилерійський удар, пошкодивши злітно-посадкові смуги і зробивши аеродром непридатним для зльоту-посадки літаків, які мали перекинути під Київ основні сили армії окупантів… Гостомельський десант був розбитий, його залишки втікли… План «Стрибок мангуста» провалився…
У кремлі місяць ще сподівалися, що якщо не десант, то колони ЗС РФ під Києвом зможуть виконати основне завдання- взяття під контроль ЗС РФ Києва, урядового кварталу. Але й це не вдалося… Тому в кремлі зрозуміли, що подальше проведення «СВО» недоцільне, плани не здійсненні – було прийнято рішення про «жест доброї волі» – відведення військ РФ від Києва, Житомира, Сум, Чернігова.
На цьому путінська «СВО» і закінчилася, зазнавши повної поразки, і кремль перейшов до «плану Б», якого спочатку швидше за все не існувало, його почали створювати тільки після поразки армії РФ під Києвом – Москва розпочала затяжну війну на виснаження сил…
У вересні 2022 року Путін оголосив про «часткову мобілізацію» резервістів, а з місць ув’язнення в РФ було випущено тисячі кримінальних злочинців для участі в «СВО», в обмін на «помилування» та зняття судимостей.
Офіційно СВО кремль вирішив продовжувати, тому що перед своїми громадянами, яких 8 років з 2014 готували до «великої перемоги»-«взяття Києва та Львова за 2 тижні», не могли визнати поразки від «купки нациків-наркоманів» (як у кремлі прийнято називати ЗСУ та добровольчі батальйони (тероборону))…
Таким чином, путінська «СВО» зазнала провалу в перші ж дні (планами СВО було: захоплення Києва за три дні, примус України до капітуляції за два тижні-до 10 березня) і фактично закінчилася через місяць, відведенням військ РФ -т.зв. “жестом доброї волі”.
Щоб виправдати свої поразки та нездатність швидко «досягти цілей СВО» у кремлі вигадали виправдання: проти армії РФ воюють не українські солдати, а «найманці НАТО» – проти них тепер нібито і вели бойові дії армія РФ. Щоб виправдати необхідність мобілізації резервістів, кремль створив міф, нібито це не Росія напала на Україну, а «колективний Захід, країни НАТО ведуть проксі-війну, напали на РФ руками українських солдатів і найманців». У цій «версії» РФ виступає «жертвою агресії», яка не нападала, а завдала «превентивного удару на випередження»… Але це вже тема для іншої статті.
