Одкровеня російського окупанта: Даниил Туленков розповів про воєнні злочини свого командира в Бердянську
Російський військовослужбовець і так званий «воєнкор» Даниил Туленков, який брав участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну, опублікував резонансні мемуари. У них він відкрито описав жахливі звірства, які творили російські окупанти на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Бердянську Запорізької області.
Серед описаних епізодів — жорстокі тортури цивільного населення, які здійснювалися безпосередньо на очах у малолітніх дітей жертв.
Що розповів Туленков?
У своїх текстах Туленков детально зупинився на діях свого безпосереднього командира. За словами окупанта, підрозділ займався затриманням і так званими «фільтраційними» заходами щодо місцевих жителів, які виявляли проукраїнську позицію або підозрювалися у співпраці з Силами оборони України.
- Насильство на очах у дітей: Найбільш шокуючим одкровенням стали епізоди, коли російські військові застосовували сексуальну та фізичну насилля проти цивільних людей прямо у їхніх домівках, не зважаючи на присутність неповнолітніх дітей.
- Показова жорстокість: Командир, дії якого описував Туленков, не приховував своєї жорстокості, перетворивши катування на рутинний процес залякування місцевого населення.
- Звільнення від відповідальності: Попри те, що подібні дії є кричущими воєнними злочинами згідно з Женевськими конвенціями, у російській армії подібна поведінка заохочується або замовчується командуванням.
Чому окупанти починають про це говорити?
Поява таких одкровень від самих учасників агресії свідчить про кілька тривожних для російської системи тенденцій:
- Знецінення людського життя: Для таких авторів, як Туленков, детальний опис насильства часто стає спробою самоствердження, літературного хайпу або виправдання власної участі в агресивній війні.
- Легітимізація терору: Подібні мемуари публікуються з метою продемонструвати загальну атмосферу безкарності та залякати українців на окупованих територіях.
- Внутрішні конфлікти в ЗС РФ: Часто одкровення з’являються на тлі перерозподілу влади, мародерства або внутрішніх конфліктів усередині підрозділів армії РФ, коли окупанти починають «здавати» одне одного в інформаційному просторі.
Реакція та наслідки
Будь-які спроби російських пропагандистів чи військових виправдати подібні дії як «необхідність воєнного часу» не мають жодної юридичної сили. Воєнні злочини, вчинені російськими військовослужбовцями в Бердянську, Маріуполі, Бучі та інших українських містах, ретельно документуються правоохоронними органами України та міжнародними правозахисними організаціями.
Всі подібні зізнання, навіть зроблені самими окупантами у хвалькуватому чи «мемуарному» стилі, стають додатковою доказовою базою для майбутніх міжнародних трибуналів щодо злочинів російського режиму проти мирного населення України.
