Один з фейків, які російські тролі, пропагандисти розповсюджують в інтернет, соціальних мережах, буцім-то німці гітлерівці називали повстанців УПА “свинособаки.
Німецькі солдати за часів Другої світової війни не називали бійців УПА «свинособаками» — твердження про те, що ця лайка історично закріпилася німцями за українськими повстанцями, є сучасним інтернет-міфом.
Реальна історія походження та значення цього терміна виглядає так:
Значення слова у німецькій мові
Слово Schweinehund справді існує німецькою мовою, проте воно ніколи не використовувалося нацистами як спеціальна чи етнічна образа для українських націоналістів.
• Мисливське коріння: Історично Schweinehund – це кабаняча собака (особлива порода псів, яких виводили для полювання на диких кабанів).
• Побутова лайка: З часом слово трансформувалося в побутову лайку, аналог слів «сволота», «подонок», «свиня» чи «брудна людина».
• Психологічний термін: Сьогодні в Німеччині неймовірно популярний ідіоматичний вислів “der innere Schweinehund” (буквально: внутрішня свинобака). Воно означає лінь, прокрастинацію і відсутність сили волі — того самого «внутрішнього звіра», якого людині потрібно подолати, щоб, наприклад, піти на тренування чи зайнятися прибиранням.
Як німці насправді називали УПА?
В офіційних документах Третього рейху, звітах спецслужб (СД та Абвера) та у повсякденному мовленні німецьких військових для бійців Української повстанської армії використовувалися зовсім інші терміни:
• Ukrainische Banden (українські банди)
• Nationalukrainische Banden (націонал-українські банди)
• Banderabewegung (рух Бандери) або Banderaleute (бандерівці)
Звідки взявся цей міф у наші дні?
Слово «свинособака» стало популярним інтернет-мемом та зневажливим прізвиськом, яке українські користувачі мережі та медіа почали масово застосовувати стосовно російських військових та прихильників вторгнення після 2014 року і, особливо, після лютого 2022 року.
У процесі інформаційної війни народилася «народна історія» та міська легенда: нібито українці просто перейняли це слово у німців, які «так само називали бійців УПА» чи «партизан». Жодних документальних, текстових чи аудіовізуальних підтверджень цьому в історичних архівах не існує.
Форма УПА
Через специфіку партизанської війни повстанці УПА не мали єдиного централізованого державного тилу та фабрик, тому їхнє забезпечення трималося на трофеях і всенародній підтримці.
Однострої та зовнішній вигляд. УПА прагнула виглядати як регулярна армія. У 1943–1944 роках командування навіть розробляло проєкти власної уніформи та знаків розрізнення. Проте через постійні бої втілити це масштабно було неможливо, тому одяг комбінували з трьох джерел:
Трофейна форма. Використовували німецькі, радянські, угорські, польські та чеські мундири. Часто з них здирали ворожі знаки розрізнення та нашивали українську символіку (тризуби).
Підпільне та домашнє виробництво. У період розквіту УПА (1943–1944 роки) на контрольованих територіях (“повстанських республіках”) діяли підпільні швейні майстерні. Місцеве населення масово шило для бійців прості суконні чи полотняні мундири, штани та чоботи.
Цивільний одяг. Використовувався повсюдно, особливо на початку створення підрозділів та на етапі глибокого підпілля (після 1945 року).
Головний шик повстанця. Щоб відрізнятися від ворогів і підкреслити приналежність до українського війська, бійці носили національні головні убори — мазепинки або петлюрівки з тризубами, а також шкіряні ремені із саморобними латунними пряжками-тризубами (які часто виточували з відстріляних гарматних гільз).
Озброєння та тил. Уся зброя УПА була виключно трофеєм або залишком попередніх воєн.
Найпопулярніша зброя: радянські автомати ППШ-41, гвинтівки Мосіна та СВТ (“десятки”), німецькі карабіни Mauser 98k та автомати MP-40.
Функція тилу: роль тилового забезпечення виконувала розгалужена цивільна мережа ОУН. Селяни добровільно забезпечували повстанців продуктами, ліками, облаштовували підпільні шпиталі та заготовляли провізію на зиму в криївках.
